Антинюрнберг. Головна брехня ХХ століття

У цій книзі я не буду ставити під сумнів вирок Нюрнберзького трибуналу. Я хочу написати про інше — про, на мою думку, не менш важливий аспект.

Шоста стаття Статуту трибуналу говорить: «Наступні дії або будь-які з них є злочинами, що підлягають юрисдикції Трибуналу і тягнуть за собою індивідуальну відповідальність: a) злочини проти миру, а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни чи війни з порушенням міжнародних договорів, угод або гарантій, або участь у спільному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з вищезгаданих дій».

Оскільки всі інші обвинувачення проти керівників Німеччини випливають саме з цього пункту — адже без планування й підготовки агресивної війни неможливі ні воєнні злочини, вчинені під час неї, ні злочини проти людяності, що супроводжують її — то, отже, саме це обвинувачення є головним і базовим в усьому Нюрнберзькому процесі.

«Усі обвинувачені спільно з іншими особами протягом кількох років, що передували 8 травня 1945 року, були керівниками, організаторами, підбурювачами та співучасниками створення й здійснення спільного плану або змови для вчинення злочинів проти миру, воєнних злочинів і злочинів проти людяності, як вони визначені в Статуті цього Трибуналу, і відповідно до положень Статуту несуть індивідуальну відповідальність за свої власні дії та за всі дії, вчинені будь-якою особою для здійснення такого плану або змови».

Це — найбільша брехня Нюрнберзького «трибуналу». Бо не існувало жодної «змови для вчинення злочинів проти миру», щоб розв’язати світову війну — з боку керівництва Третього Рейху. Не просто не існувало — але й не могло існувати. Насправді Націонал-соціалістична Німеччина НЕ ГОТУВАЛА світову війну.

Націонал-соціалістична Німеччина НЕ БУЛА СПРОМОЖНА вести її. Війну готували зовсім інші дійові особи світової політики — і в цій книзі я це доведу.