Рік 1395. Після перемоги на Куликовому полі минуло півтора десятка років, але доля Руської землі знову висить на волосинці.
«Над містом і околицями плив звук соборного дзвону — бам-м-м, бам-м-м, бам-м-м! Пробуджуйся, Русь, бери зброю в руки: ворог біля воріт!»
Розгромивши Золоту Орду й підкоривши Крим, грізний ТАМЕРЛАН іде війною на Москву. Вже впало Єлецьке князівство, і непереможне військо Тимура штурмує прикордонне місто:
«Завила бойова труба, і гулями кинулися в атаку. Причому — верхи! Підскочивши впритул, вони різко повертали коней, прямо з сідла стрибали на дерев’яну стіну й видиралися вгору, хапаючись за списа, встромлені там, і допомагали собі ножами. Дружинники стріляли з луків, метали сулиці, поливали ворогів киплячою смолою. У деяких місцях гулямам вдалося видертися нагору, і зараз там рубалися на шаблях. Билися шалено, сутичка перетворилася на різанину, на м’ясорубку. Стіни стали слизькими від крові…»
Дізнавшись про навалу, син Дмитра Донського Василь виступає назустріч «Залізному Кульгавцю», щоб прийняти бій. Але сили надто нерівні — п’ятитисячна московська рать проти двохсоттисячних військ Тимура. Спасти Русь може лише диво…