Вільям Ґібсон став знаменитим завдяки трилогії «Кіберпростір» («Нейромант», «Граф Ноль», «Мона Ліза овердрайв») — одній із головних основ кіберпанку, що вплинула на сучасну літературу на роки вперед. Однак невдовзі письменникові-новатору стало тісно в межах одного напряму: після створеної разом із Брусом Стерлінгом стимпанк-саги «Машина розбіжностей» він звернувся до «Трилогії Моста» з її альтернативним «справжнім», а потім — до трилогії «Синього мурашника», започаткованої романом «Розпізнавання образів» і продовженої «Країною примар». Тут на місце віртуальності приходить локативна реальність — технологія, що дає змогу «кріпити» цифрові об’єкти до конкретних точок реального світу. Але що це насправді: нове мистецтво, здатне змінити життя, чи смертельно ризикований експеримент, затіяний купкою одержимих?