Засланець

Життя… інколи б’є ключем. Та не простим краном — а з труб охолодження реактора корвета. Та ще й просто по маківці.

Сьогодні ти капрал-абордажник, командир відділення огляду та абордажу — з непоганими для капрала без особливих зв’язків можливостями кар’єрного зростання. Є служба, яка подобається, є дівчина, яку любиш. І навіть фінансове становище цілком пристойне. А завтра ти — приречений на довічне заслання поселенець на дикій планеті. Один серед багатьох, чужий серед чужих. І тільки старий рушниця, пара ножів і рюкзак із речами твої. Ну і ще припаскуджений щеня-інвалід. І що? Та нічого. Тобі звично битися на борту космічного корабля? Тебе цьому чудово навчили? Тобі вбили в голову, що попереду все ридає, а позаду все горить? Але ж бійка на брудній вулиці нічим не відрізняється, хіба що скорострільністю. Та головне ж не те, хто більше стріляє, а те, хто першим влучить точно. А ти вмієш стріляти. І навіть думати вмієш — інколи.

То вперед, капрале, попереду величезний світ. Попереду невідомі гори, нові друзі й нові вороги. Нові загадки й нові горизонти. Свіжий вітер в обличчя і відблиски багаття на обличчі. Сплеск нових річок і смак води з нових джерел. Та й хто сказав, що не буде нової любові?