Що б не говорили про діяльність антикварів, вони насамперед — люди. У їхньому житті є місце звичайним людським радощам. Для шантарського антиквара Василя Яковича Смоліна, у чиїй колекції міститься справжній скарб — причому не один, а багато — уже варто б зупинитися й замислитися про сімейне щастя з юною та вірною супутницею. Але… не гроші й золото — головне для справжнього антиквара. Життя підпорядковане пошуку: відкриттю таємниці, розв’язанню загадки, відновленню справедливості. Цей пошук — як служба розвідника. Антиквар завжди має бути на крок попереду — конкурента, ворога, зрадника. Лише здається, що до омріяного скарбу півтора десятка метрів холодної води Шантару. Взяти золото — справа техніки, завдання складніше — не втонути в каламутній воді життя, інтригах і хитросплетіннях мафії Шантару.