У Старому місті Вільнюса — 108 вулиць, і на кожній щось та й трапляється. Тут стираються межі між сном і явою, переписується минуле; з нізвідки з’являються каруселі, допитливі вітри гуляють під руку з падшими ангелами. З неба спускаються золоті сходи, і навіть сама смерть, слухняна міській прикметі, крутиться на п’яті посеред Кафедральної площі, загадуючи бажання, поки десь гримить чергова літня гроза.