Життя на чужині принесло багато чого. Сила, гроші, досвід, знання. Але всьому приходить кінець — прийшов час забути про свободу й згадати, що таке обов’язок. Атола… Для когось провінція, для когось королівство. Місце, де на тебе дивляться одночасно й із обожнюванням, і з роздратуванням, а дехто — й із ненавистю. Убрати й віра простих людей змушують працювати, косі погляди та шепітки знаті — змушують обдумувати кожен крок. Але інколи… інколи доводиться забути про багатохідні комбінації й увігнати в землю Штандарт світла.
Або все, або нічого.
— Легіон стоїть тут!
І йому час зробити крок.