Друга половина XIV століття. Англія та Франція виснажують свої сили в кривавих битвах Столітньої війни. Але й у ці жахливі часи народжуються люди, благородству й відвазі яких можна лише позаздрити. Один із них — сер Найджел Лорінг, чий девіз: «Роби, що мусиш, і будь що буде. Ось заповідь лицаря».
Попри те, що перед нами дилогія, першим з’явився на світ «Білий загін», а вже потім — «Сер Найджел». Цей факт дуже цікавий, оскільки саме «Сер Найджел» іскриться хлоп’ячим захватом перед кожною битвою та лицарським поєдинком. А от «Білий загін» написаний в іншій тональності. Подекуди тут чується легка іронія, і за спиною героя постає безсмертний образ Дон Кіхота.
А. Конан Дойл любив вигаданого ним сера Найджела набагато більше, ніж своє найвідоміше літературне дитя — Шерлока Голмса.