Щастя раптом… у тиші… постукало…
Та ні. Щастя герцога Кернського не стало стукати в двері. Воно прийшло розумніше — залізло у вікно. Просто коли щастя стоїть на порозі, людина може не повірити й прогнати, а якщо воно вже вкралося до дому, то точно не відвертишся. Хочеш не хочеш — приймай. Годуй, люби, чухай і гладь! І якщо в тебе є бодай трохи розуму, зроби так, щоб воно нікуди не поділося.
Герцог Кернський ніколи не був дурнем. Він взагалі чудовий, якщо чесно. А ще в нього є совість! Причому така велика, що вистачить і на двох. А це в даному випадку важливо, бо у герцогового щастя з совістю відверті проблеми. Хоча це й не дивно — чого ще чекати від дівчини? Тим більше від такої, як Астра!