Лицар у сірій шинелі 1-4, Лицар у сірій шинелі, Лорд у сірій шинелі, Кардинал у сірій шинелі, Зброєносець у сірій шинелі

Лицар у сірому плащі: нове прочитання вічного сюжету про «попаданця» — тільки тепер не в 1941 рік, а в невідомий «паралельний світ». Або, може, точніше сказати: «перпендикулярний»? Адже ця реальність не просто відстає від нашої добрих пів тисячоліття — вона ще й не вичерпала до дна запаси давньої магії. І нашому сучасникові, хай навіть він ветеран афганської війни й експерт-криміналіст, вижити в цьому «перпендикулярному світі» не легше, ніж розвіднику у ворожому тилу. До того ж тут, у самому розпалі, місцевий «час неспокою»: король свариться з вищою знаттю, городяни на ножах з лицарством, Церква намагається вигребти чаклунів під корінь, а будь-які знання й навички XXI століття сприймаються тут як найчорніша магія. І «попаденцю» доводиться — хоч не хоч — обирати: змиритися з долею й прийняти цей світ таким, як він є, або спробувати змінити порядок речей, ставши лицарем у сірому плащі.

Сеньйор у сірому плащі: волею випадку закинутий в невідомий світ наш сучасник не тільки вижив — він став володарем. Він став рятівником королівства від чергового заколоту знаті. Та, на жаль, замок, який він захопив, таїть жахливі таємниці. А його справжні господарі зовсім не в захваті від нового мешканця. Не виявляє прихильності й король — усе сталося не за його волею. Сандра визнала його і стала поруч, підтримує лише невелика купка котів. А попереду — нові турботи й хвилювання: як заслужити любов околиць? Як привернути до себе людей? Адже лише страх перед новим лордом не здобуде відданості. І навіть вірний Рунний клинок не завжди може врятувати у важку мить. Лишається тільки пам’ять солдата й досвід минулих сутичок. Мало? Як сказати…

Кардинал у сірому плащі: Я досяг найвищої влади… Так, незалежний лорд і страшна постать, від якої всі навколо тремтять. Ніхто не зазіхне на здобуте. Ніхто? На жаль, бажаючих більше ніж достатньо. Королю не до вподоби надто непокірний правитель багатих земель. Орден мовчазних братів має винищити свого давнього ворога. А войовничим гірцям не цікаві ні ті, ні інші — розбійники звикли грабувати на самоті. Але проти впертого лорда об’єднуються всі. І на горизонті маячить зовсім темна постать сусіднього монарха… Що може зробити наш сучасник у такій ситуації? Відійти, рятуючи свою любов і майбутню дитину? Це можна — почесний відступ усім буде на користь, переслідувань не буде. Але солдат, що пройшов через афганську кузню та вижив у безумстві перебудовчих років, не має права на зраду людей, яким він повірив.

Паж у сірому плащі: Хтось із великих письменників казав, що всі книги про пригоди закінчуються тоді, коли герої знаходять скарб — після цього вже нічого цікавого не буває. Я теж так довго думав, а потім уявив собі таку ситуацію й зрозумів: усі труднощі якраз тоді й починаються. Тут також: народився син — крутий спадкоємець, всі мають його шанувати й прославляти. Та не так сталося! Він ще не став воїном, і бути йому магом теж не судилося — немає задатків. А що є? Є — моторошна репутація покійного батька. Нібито й непогано, але — недостатньо: на одній пам’яті далеко не заїдеш. А свого — поки що нічого. І навколо стільки ворогів — як складеться його життя?