«Не смій навіть дивитися в його бік! Це мій колишній. Дрібна гірлянда червоних прапорців і згасла зірка у світі ралії».
«Згасла?» — перепитую. — «Він же герой. Витяг із вогню іншого гонщика».
«Із команди суперників! Тепер із ним ніхто не хоче працювати. Подивись».
Тим якраз виходить з кабінету, і ми чуємо його крик нам у спину:
— Запам’ятай: твоє “ще” тепер — електросамокат!
— Та йди ти! Не взяти мене в команду — помилка. І скоро ти це зрозумієш».
На мить наші погляди перетинаються. Тим підморгує й, ігноруючи потік лайки, спокійно прямує до виходу.
А я ледь не біжу за ним слідом. Ніхто й ніколи не погрожував моєму придурку вітчиму. Ніхто й ніколи не був таким сміливим.
І попри застереження сестри… я закохуюся в нього з першого погляду.