Розлучення. Я прошу, повертайся

- Не плач, Стасик! Зараз поїдемо додому, а поки вибери іграшку, — сказала дівчинка років десяти малюкові.

На вигляд йому було близько трьох. Він витер сльози кулачком і взяв з полиці машинку.

Дівчинка простягнула покупку мені й попросила:

- Карткою, будь ласка.

Я мимоволі усміхнулася тому, як по-дорослому вона поводилася. А коли глянула на банківську картку, серце в мене впало. Вона належала моєму чоловікові.

- Звідки це в тебе? — запитала я, вказуючи на блакитний пластиковий прямокутник.

Затертий і з відламаним куточком.

Дівчинка насупилася, але відповіла:

- Тато дав. Це його картка.

Вранці я дізналася, що після кількох невдалих спроб завагітніти я завагітніла. А вдень у мій магазинчик іграшок прийшли двоє нещасних дітей, які, як згодом виявилося, мій улюблений чоловік вирощував на стороні.