З самого серця гори в небо виривається невблаганний Первозданний Вогонь. Його не задобрити, не умилостивити господаря вулкана — щойно, так одразу, настане неминуча розплата. Кожні п’ять років навколишні поселення приносять жертву — відправляють із-під гори дівчину чудовиську. А я пішла до господаря вулкана за власним бажанням, вирішивши зайняти місце подруги. Та я не знала, що там, у краю палючого полум’я, вінчана Первозданним Вогнем, я знайду своє загублене минуле. Лише б не згоріти в обпалюючих обіймах господаря вулкана та домовитися з власним дурним серцем, яке десь знaє: вогонь може не лише обпекти, а й зігріти.