У ті давні, смутні часи Давньої Русі, коли культ старих слов’янських богів повсюди процвітав на просторах великих володінь гордих і вільнолюбних русичів, роздрібнених на безліч дрібних князівств, жив собі й не тужив могутній воїн Ратибор. Він був запальний і сильний, як бурий ведмідь, — гарячий і невгамовний, наче вулкан, що щойно прокинувся. Через свій буйний характер наш русявобородий витязь постійно потрапляв у всілякі негаразди, і він був цьому безмежно радий, бо любив ці самі негаразди майже так само сильно, як смачно прожарений шмат м’яса з кухлем доброго квасу.
Яка страшна загроза нависла над славним містом Мірградом? Хто за лютий ворог стоїть на його воротах? У які небезпечні пригоди кине наш герой — з головою, наче в омут, — разом зі своїми вірними друзями? Про все це ви дізнаєтеся, прочитавши сказання про Ратибора з племені русів.