Василь Іванович Клюєв двадцять років звіряв чужу звітність і жодного разу не розраховував, що завершить кар’єру в тілі десятирічного спадкоємця російського престолу.
Але факт є факт: 1788 рік, Петербург, тіло — великий князь Олександр Павлович, онук Катерини Великої. Профдеформація — при нім. Звичка звіряти прихід із витратами — теж. І дуже скоро весь двір дізнається, що буває, коли державний ревізор отримує доступ до держави в буквальному сенсі слова.
Поки дорослі тішаться «цікавим хлопчиком», Олександр методично вибудовує те, чого цій країні вкрай не вистачає: школи, чесні відомості, вільну пресу — і звичку запитувати «а чому цифри не сходяться» у будь-кого, хто розраховував, що питати точно ніхто не стане.
Крові буде менше, ніж в підручнику з історії. А викриттів — більше.