"Жив собі — не тужив. полював на монстрів, качав біцепси, і бац! Ти талановитий, ти приручальник — в академію… Та ви що, з глузду з’їхали? Тут усі монстри ссуться вже від одного мого погляду. Як мені їх приручати? Геть у сраку… Думав я. Але життя — ще та підла штука…"
Та це не копіпаста: Мені було мало проблемних жінок, так ще й з’явилися проблемні родичі! А ще ці ігри… жаб’ячі ігри. Будемо як клоуни розважати простий люд. Або не будемо — і тоді все піде шкереберть?.. Поживемо — побачимо.