Жовтень 1941 року. Прорвавши фронт, німецькі війська рвуться до Москви. До околиць столиці лишилися лічені кілометри, коли шлях ворогу перегороджують курсанти Подільських військових училищ. Десять днів учорашні хлопчиськи тримають оборону, виграючи час до підходу резервів, витікаючи кров’ю, ціною власних життів рятуючи Москву й Росію…
Боєприпаси закінчуються. У ротах залишилося по кілька бійців. Німецькі ланцюги підбираються для кидка гранати. І тоді звучить остання команда: «Уперед багнети!» Бо так здавна велося на Русі: якщо ворог долає, якщо вистояти вище людських сил і не можна відступати, коли приходить смертна година, коли земля тремтить під ногами, коли сонце гасне в димі й руйнується небо — російський солдат піднімається на багнети…