Прикордоння — це шматок нашого світу, який провалився в краї вічної криги. Місце, забуте Богом і прокляте людьми, де бал править магія, а срібло ціниться куди вище за золото. Цей світ нестабільний, мінливий — і живий! Він живе, розвиваючись за власними законами, і без головного героя — що приємно дивує, адже докорінно змінює враження від того, як автор експлуатує вже, здавалось би, знайомі читачеві мотиви, декорації та героїв, химерно звиваючи перебіг сюжету, що лише на користь книжці.
З’являються й розпадаються союзи, ГГ безсоромно використовують усі, кому не лінь, — і саме те, що він із тих чи інших корисливих міркувань перетворюється з повертинця поневолі на хлопця, якого розхапують, до межі насичує кожну сторінку тексту дією, що не дає відкласти книгу аж до переможного кінця… хоча хто тут говорить про кінець?!