І знову яскраво-синє небо пустелі розкинуло свій купол над безшабашною головою Лева Оболенського! І ось уже удавано розводить руками хитромудрий «візир» Насреддін, а в султанській стайні нетерпляче постукує копитцями відчайдушний віслючок Рабінович. Десь далеко дзвенять клинки міської варти, і ніжний погляд місяцеликих Джамілі, вдови вампірів, знову сповнений любові й віри. Караванники і дервіші, городяни й дехкани, торговці й ремісники пошепки переповідають одне одному чарівні легенди про невловимого Багдадського злодія, регочучи як навіжені.
І знову немає ні спокою, ні сну всім володарям і тиранам, бо в місті з’явився блакитноокий молодець із засніженої Росії, хай шайтан обгризе йому всі нігті на ногах! Хоча насправді саме шайтану дістається найбільше.