О благословенне місто, оспіване Шахерезадою! Високі мінарети, спів муедзинів, що кличе правовірних до вечірньої молитви… І ось уже сяють яскраві зорі на оксамитовому фіолетовому небі. П’янкий аромат ночі, тремтіння листя чинари. Тупіт арабських скакунів — грізні вартові поспішають у свої казарми. І нарешті монотонний стукіт колотушки та колискова голос: «Спіть, мешканці Багдада, все спокійно! У Багдаді все спо…» О горе! Вай ме! Вже кілька днів не знає ні сну, ні спокою головний правитель міста, мудрейший Селім ібн Гарун аль-Рашид. Вай дод! Вишукує по всіх вуличках і провулках його вірний слуга, шляхетний пан Шехмет, і розшукує він злодія Багдадського на ім’я Лев Оболенський!
Загалом, тут не обійшлося без таємничих чарівних сил…
Якось великий письменник рубаї Хайям ібн Омар занудьгував і вирішив залити тугу вмістом старовинного глечика, з якого негайно з’явився дуже чорний і дуже веселий джин. І від радості він пообіцяв виконати три бажання. Старий борець за справедливість, Хайям, давно мріяв про гідного наступника. Але оскільки джинн був нетверезий, інакше кажучи — «в стельку п’яний», то й опинився наш блакитноокий герой, москвич нового тисячоліття, спадковий дворянин на… середньовічному Сході…