Помутніння. Жахи

«Мій дух мертвий, але фізично я існую. Світ, яким я тепер іду, — це звіринець. Над диким світом — джунглями — підіймається зоря, і в них риються голодні привиди з гострими зубами. Я — дичина, худорлява й голодна. І я йду крізь ніч, щоб бути непомітним. Відтепер повітря просочене брудною безплідністю, туманом і попелом минулого».

Черговий раз опинившись під дією наркотика, герой несподівано потрапляє в вир подій, що може довести його до загибелі. І завадити цьому може лише відьма з катакомб. Але чи можливо знайти її в світі середньовічного терору? У світі, освітленому палаючими багаттями інквізиції…»