Помутніння

«Мій дух мертвий, але фізично я існую. Світ, яким я тепер іду, — звіринець. Піднімається зоря над диким світом — джунглями, де нишпорять голодні примари з гострими зубами. Я здобич: худий і голодний. І я йду крізь ніч, щоб бути непомітним. Віднині повітря просочене брудною безплідністю, туманом і попелом минулого».

Знову опинившись під дією наркотика, герой несподівано потрапляє у вир подій, здатних привести його до загибелі. І завадити цьому може лише відьма з катакомб. Але чи можливо відшукати її у світі середньовічного терору… У світі, освітленому палаючими вогнищами інквізиції?..