Полум’яні язики піднімаються все вище й вище, і я бачу крізь них обличчя герцога, обличчя мого персонального диявола. Ось і здійснилася його мрія — Елізабет Блер горить у вогні, він її знищив. І мені вже не страшно—мені нестерпно боляче розуміти, що я вмираю від його рук. Сльози течуть по щоках… Невже там, в іншому світі, він не підписав мені точно такий самий вирок? Невже там він не поставив розмашистий підпис і не стратив мене так само безжально, як і тут?