По дорозі на Ойуту. Наввипередки з часом

«…Ми входили в атмосферу Титана. Зображення смикалося під помаранчевою димкою.

Поруч зі мною туристи захоплено ахали — незрозуміло як вони опинилися на експресі для місцевих. Цю частину планети приїжджим не показували. Не той колорит.

Побіжно оглянувши їх, я дійшла висновку, що ці мандрівники, скоріш за все, з планет земної групи. Та їх ще можна здивувати крижаними світами наших супутників. Нагляділися передач про дикий туризм і сунулися не туди, куди варто було б. Друга кишеня у «залетних» земляків цікаво відтопирувалася, рюкзачки на магнітних липучках низько звисали з плечей. Залишалося тільки запалити над ними стрілочки, щоб напевно обчистили…»