Замість снігу — радіоактивний попіл.
Замість неба — низькі склепіння бомбосховищ.
Замість поля — мертва пустеля.
Замість майбутнього — чорна діра тунелю, в кінці якого не видно світла…
У світі, спаленому ядерною війною, людське життя коштує менше за шматок хліба, одного-єдиного патрона, ковток свіжої води й чистого повітря.
І питання стоїть не «як вижити в цьому безжальному майбутньому»,
на попелищі цивілізації, серед приречених, скалічених променевою хворобою, озвірілих напівлюдей — а як, виживаючи, самому залишитися людиною.