— Ти приховувала від мене сина два роки, — він стверджує, не питає.
— У мого ребенка немає батька.
— Я його батько.
— Раніше ти не хотів мене знати, — у мені звучить образа, — зараз я не хочу знати тебе.
— Мені байдуже. Сьогодні збирай речі й звільняйся. Ти переїжджаєш до мене.
— Ні.
— Тоді ти звільнена, а без речей можеш обійтися. Я вперто стою на місці.
— Це по-доброму. А по-поганому… я просто заберу у тебе сина. ІСТОРІЯ ЄВИ — ХОЧУ ТОБОЮ ОВОЛОДІВАТИ