Він — батько мого хлопця. Він мене ненавидить. Мене… кинe в жар у його присутності. Адже ми зробили фатальну помилку. Одну.
— Я прийшла до вашого сина. Не до вас, — кажу й боюся підняти на нього погляд.
— Навіщо? Хочеш, щоб він усе дізнався?
Чоловік ледь усміхається й робить крок назустріч. Заганяє мене в пастку.
— Або тобі мало? Хочеш повторити? — лякає те, що я сумніваюся.