— Тут ти мені не вказівник! І вчити мене, як ростити синів, теж не треба. Це мої стіни, моє діло і мої діти — зрештою. Хто ти такий, Хасан Муратович? — кинула я крижаним тоном.
— Запам’ятай, жінко: вирішують чоловіки, — жорстко відрізав він.
— Правда? Ну, ми ще перевіримо…
«Розлучення — не кінець світу, а діти — не перешкода для того, щоб у твоєму житті з’явився крутий бородатий чоловік», — упевнено заявила подруга. Краще б вона мовчала. Бо він і справді з’явився: нахабний, бородатий, величезний, звик тиснути й розпоряджатися. І чомусь упевнений, що має право вирішувати за мене.
Я — розлучена жінка з двома дітьми. Хасан Алієв — вдівець, сам виховує сина-підлітка. Нас пов’язує одне приміщення на двох, спільний бізнес і неприязнь, яка виникла з першого погляду.
І менше за все мені хочеться закохатися в нього. Тільки не це…