Він — мій охоронець. Він врятував мене від ворогів, змусив повірити, довіритися й серце підстрибувало лише від думки про нього.
Але що, якщо незабаром це серце розіб’ється вдріб? І від нього не залишиться нічого, крім ненависті та безвиході?
Від мене не залишилося нічого.
Втікаючи від прірви всередині себе, я потрапила в лапи чудовиська. Його душа виявилася такою ж чорною, як ці бездонні очі. Я потонула.
Але ви ж чули, що потопаючий завжди тягне за собою когось.
Отже, в цій прірві ми опинимося разом.