Віктор-не-геймер. Від слова зовсім. Ніколи ним не був. Інвалід, розвалюха, прикутий до ліжка, він прийшов у віртуальний світ, щоб відчути своє тіло. Відчути траву під ногами. З’їсти велику порцію шашлику замість ненависної каші. Обійняти й притиснути до себе жінку, а не від жовчі від безсилля при вигляді красуні-медсестри.
Тут хтось грає, хтось заробляє, а він просто живе й радіє кожній миті… Так, у віртуальному світі він знайшов багато. Але в якийсь момент цього стало замало. Життя без мети — це лише існування. І якщо ти не готовий до цього, тобі доведеться засукати рукава й гарно потрудитися. Звісно, буде нелегко. Але хто сказав, що це привід опускати руки?