Нав'язана дружина

Він весь час дивиться, поїдає мене очима, але ніхто цього не бачить або воліє не помічати. У домі свого чоловіка я не наречена — а нав’язана старійшинами байдиця, яка живе за чужий кошт, під одним дахом із якою чоловік не провів жодної ночі, воліючи поїхати в столицю. Подалі від мене й від вимушеного шлюбу, укладеного задля збереження миру між родинами, які знищували одна одну вже три покоління через кровну ворожнечу. І лише він — дядько мого чоловіка — не просто терпить, а божевільно прагне мого товариства. Його наміри порочні, а думки брудні. Він майже перестав опиратися своєму гріху, і я вмираю від страху. Бо один його погляд висловлює більше, ніж тисяча слів.