Хто не чув на Арати про адмірала, який повеліває пітьмою? Кажуть, він безжальний до ворогів — не хочеш неприємностей, то краще не зустрічайся з цим чоловіком. Але що робити, якщо мені таки пощастило (або не пощастило) натрапити на нього й миттєво зникнути в глибинах його темного, бездонного погляду?
І, здається, тікати вже пізно. Почуття, що спалахнули між нами, не залишають вибору й стають тільки сильнішими.
І тепер, коли насувається пітьма й світ знову завмирає на межі, я просто піду за ним, міцно тримаючи його за руку.
За моїм чоловіком — небезпечним до тремтіння, але здатним любити, як ніхто у всій Вселенній. За моїм адміралом.