Я думав просто розслабитися в перший вечір на суші: зачепити когось або тупо заплатити, щоб мене розслабили гарантовано й без головняка. Але ні — я її побачив.
— Прости, у тебе… — її голос нерівно хрипів. — Вільно?
— Вільно. Але тобі б я порадив усе ж добре подумати й утекти додому від голодного морського вовка…
Вона привабливо усміхнулася:
— Може, в мене слабкість до голодних вовків…
— Червона Шапочка погано закінчила.
— Це спочатку, — вона усміхнулася несподівано небезпечно. — Потім її врятували.
— Тебе ніхто не врятує…