Ленінград ще живий: діти грають у дворах, у вікнах лунає радіо, люди вірять зведенням і чекають, що ворога незабаром відженуть.
Але сучасний мікробіолог Олександр Шереметьєв, який 23 червня 1941 року потрапляє в тіло юного лаборанта, знає: за два з половиною місяці навколо міста зімкнеться кільце блокади — «сто двадцять п’ять блокадних грамів з вогнем і кров’ю навпіл», мерзлі квартири, санки з тілами на зимових вулицях.
У його майбутньому сім’я вже загинула від голоду, і вдруге він цього не допустить. У нього немає армії й влади — лише знання, лабораторія і кілька тижнів, щоб вибити обладнання, врятувати штами, налагодити випуск білка, спирту й ліків.
Фашисти хочуть уморити Ленінград. Шереметьєв зробить так, що замість мертвого міста вони отримають живу фортецю.
Його фронт — лабораторія. Його ворог — Голод. Фашиста буде переможено. А до Перемоги доживуть ті, кого історія прирекла.