Ленінград ще живий: діти грають у дворах, у вікнах звучить радіо, люди вірять зведенням і чекають, що ворога скоро відженуть.
Але сучасний мікробіолог Олександр Шереметьєв, який 23 червня 1941 року потрапив у тіло юного лаборанта, знає: за два з половиною місяці навколо міста зімкнеться кільце блокади — «сто двадцять п’ять блокадних грамів з вогнем і кров’ю навпіл», промерзлі квартири, санки з тілами на зимових вулицях.
У його майбутньому сім’я вже загинула від голоду, і вдруге він цього не допустить. У нього немає армії й влади — лише знання, лабораторія та кілька тижнів, щоб вибити обладнання, врятувати штами, налагодити випуск білка, спирту й ліків.
Фашисти хочуть заморити Ленінград голодом. Шереметьєв зробить так, що замість мертвого міста вони отримають живу фортецю.
Його фронт — лабораторія. Його ворог — Голод. Фашиста буде переможено. Російська людина вистоїть. А до Перемоги доживуть ті, кого історія прирекла.