Сумніви. В’язка вервечка думок, що крутиться довкола тих самих питань, на які єдині, хто може повчити Воителя Хоруса, не здатні дати відповіді. Тягар відчуття обов’язку, скорбота за полеглими й неотомщеними товаришами, розуміння ворога й співчуття до його долі, безмежне обожнювання Імператора та його доктрин, відчуття самотності й нерозуміння, безрезультатний пошук істини та альтернативних шляхів, усвідомлення недосяжності поставлених цілей, відчуття непотрібності, ревнощі й бажання змінити, виправити усталений порядок речей…
Багато століть потому, коли саме ім’я Воителя забудуть, а воїни черпатимуть велику мудрість з давніх запилених фоліантів; коли незламна сила буде в знаннях, а непохитна віра звернеться знову до того, до кого в своїх муках благав богоподібний Хорус, вони виголосять істину, яку перший із Примархів не зміг або не захотів зрозуміти: «Сумніви — єство єресі».