Не так страшна війна з людьми, як страшна війна з нелюдьми. Земля переповнилася кров’ю й болем, дала первісному, голодному злу насититися плоттю. Морок опустився — немає жодного промінця світла, ранку вже ніколи не буде. Вічна ніч. Навіть вороги причаїлися від жаху перед невідомістю, і війна стихла. Завмер рід людський і злякався інших сил. У фортеці стогне жінка з рудим волоссям, віддана іншому, чекає на свого лютого звіра. Нехай він прийде й забере її душу з собою в вічну темряву.