Стара легенда Лассара говорить: коли люди перестануть відрізняти добро від зла, на землю прийде страшне. Безликий вбивця. Коли зійде повний місяць, а собаки у дворі жалібно скиглитимуть і виють — запирай вікна й двері. Якщо з’явився в місті воїн у залізній масці — знай: це не людина, а сам Санаан у людській подобі. У нього немає ні обличчя, ні імені, а всі, хто бачив його без маски, давно мертві й лежать у сирій землі — тільки їхні обгризені кістки лишилися. Проклятий він. Любові не знає, жалю не відчуває. Ось і ходить по землі… То обернеться людиною, то вовком. Коли він — людина — бо́йся його сміху, бо сама смерть прийшла за тобою. Коли він — вовк — не дивися йому в очі, інакше він розірве тебе на частини. Але легенда також каже: якщо хтось полюбить Безликого, не зважаючи на страшні діяння, не бачачи справжнього обличчя, можливо, прокляття буде зняте. Та як полюбити дикле зло й свирепого звіра, якщо один його погляд вселяє жах?