Фронтирний світ, пустки мертвих міст, збір ресурсів, що лишилися після майже загиблої цивілізації, інтриги, сутички не на життя, а на смерть… Борисин завжди потай прагнув до цього. Можна сказати, він жив цим кілька років. І нарешті сталося те, чого він так бажав. Перед ним — новий світ, повний загадок і пригод.
Життя, без сумніву, вдалося, раз ти опинився там, до чого, по суті, був готовий, і — що вже там — де тобі справді подобається. Але… завжди є оце саме «але». Йому не до вподоби, що він потрапив сюди волею якихось таємничих ляльководів, які постійно довлеють над закинутими в цей світ землянами.
Йому не проти тут лишитися. Але це має бути його вибір, і нічиї інакше. Саме тому заради ключа, що веде додому, він битися буде до останньої можливості, як кажуть, не шкодуючи живота свого. Не кажучи вже про ляльководів. І їм краще готуватися до неприємностей.