У часи юності Іккінга Кровожадного Карасика III у світі водилися дракони. Дракони були різні. Одні — великі й похмурі — ширяли в небі, мов величезні грізні птахи, і будували гнізда на вершинах скель. Інші — дрібні й спритні — снували зграями й ловили щурів та мишей. Чудовиська неймовірно велетенські Морські Дракони були у двадцять разів більші за Великого Синього Кита й убивали просто задля забави.
Тобі доведеться повірити авторові на слово, бо дракони швидко зникають і невдовзі можуть потрапити до Червоної книги. Щоб ці дивовижні створіння не були забуті, Іккінг Кровожадний Карасик III і написав цю правдиву повість про своє дитинство. Він був не з тих хлопчаків, хто може дресирувати дракона одним порухом пальця. І для Героїчних Діл він не був народжений. Для цього йому довелося потрудитися.
Це розповідь про те, як нелегко стати героєм.