Шлюб за батьківським розрахунком приречений на крах. Я змогла полюбити чоловіка — він мене не полюбив. Тепер моє серце розривається на шматки, коли бачу коханого в обіймах іншої.
***
— Скажи, ти хоч колись мене любив? — як шкода, що мій голос так тремтить.
Чоловік повільно встає, підходить до мене. Заправляє пасмо волосся мені за вухо:
— У тебе все обов’язково буде добре.
Ми розлучилися, але пізніше — як грім серед ясного неба: дві смужки на тесті й нове життя. Питання лише в тому, чи потрібна цьому дитина моєму чоловікові, якщо не була потрібна я?