Змалку я вважала себе непотрібною: ні батькам, ні родичам. Росла сама по собі, набиралася досвіду методом спроб і помилок. Думала: виросту — і стане легше, але ні. Хлопець безсоромно користувався мною, а його «подарунок» затягнув мене в інший світ — туди, де велично височіють замки, а величезні ящери, що дихають вогнем, розтинають піднебесний простір.
Кажуть, що я пара одному з них. Дана йому небесами. Але цьому важко повірити. Та й поведінка його сестри, якщо вона справді та, за кого себе видає, викликає питання. Я не знаю, що саме вони задумали, але я вже не та, якою була раніше! Смиренно мовчати й коритися не буду. Хай навіть не сподіваються!