— Від тебе лише й потрібно: станцювати для воїнів, що повернулися з війни! Що за сльози?
— Мамо, але це ж непристойно! Моя репутація…
— Моя дорога, репутація є в пристойних дівчат, а ти — незаконнонароджене дитя. І припини називати мене мамою. Слава всім богам, я не твоя мати. Твій батько помер, лишивши нам одні проблеми. Спробуй прилаштувати собі багатого коханця, щоб розрахуватися з боргами. Імператор щедро обдаровує своїх воїнів.
— Я не бажаю віддавати свою честь!
— Мені байдуже, чого ти хочеш.***
Танцівниця в публічному домі? Леонард Белмонт не так уявляв зустріч із істинною. Але нікуди діватися. Усього одна ніч разом, а зранку він має терміново від’їжджати — у горах зник його молодший брат. Потім тяжке поранення й подих смерті в спину.
Леонард отямився, а перед очима — обличчя істинної. Але, схоже, вона зовсім не впізнає того, кому віддала свою ніч.
Сестра милосердя із золотими руками. Він і живий тільки завдяки її догляду. Усміхається, щебече, перев’язує без жодного болю. А дізнавшись його, попросила перевести її в інше крило. «Е, ні, красуне, нікуди ти не втечеш від дракона. Не цього разу!»
Перша частина дилогії.