— Тільки не продавай свою Ки, — шепотіла мама, бліднучи з кожним подихом. — Будь-що, тільки не продавай…
Я пам’ятав її слова, згадував кожного дня, але після її смерті протримався недовго — всього пів року. А що мені було робити? Кому потрібен худий підліток-невдаха з нікчемним талантом?
Мені лишилося тільки одне — продати свою енергію, свою Ки. Бідняки зазвичай продають Ки лише як підробіток або разово, коли терміново потрібні гроші. Я ж намагався лише відтермінувати смерть від голоду. Якщо ще трохи протягну, то після продажу Ки я просто не зможу вижити — бо стану надто слабким.