Можливо, це був подарунок долі — у купі сміття знайти одного з Хазяїв Острогу. Нагорода за каторгу, рани, погану їжу, митарства на Бойлі, де Артем, прийнявши тут більш звичне місцеве ім’я Темняк, рятував їхні нікчемні життя й ламав дурні закони. Не трапилося б цієї вдачі — нічого б не вийшло, або вийшло б, але якось не так, не так скоро й не так гарно. А так — усім було задоволення… І насамперед собі — знову, втрапивши вихід із безвиході, вирватися з Острогу на свободу Тропи, дороги від світу до світу, від пригоди до пригоди, від життя до життя…