Як захищати своїх однополчан, якщо вони бояться тебе й зневажають тебе…
Фландрія, 1919 рік, найстрашніша війна в історії людства все ще гримить. Волю кайзерів і королів диктують танками та літаками, а ще їй вірні магільєри — фронтові маги XX століття.
Німеччина ще не прийняла капітуляцію, і її остання надія — «мертвецеві частини», де служать учорашні мерці, підняті з могил штатними армійськими некромантами-тоттмейстерами.
Вони вже віддали життя за країну, але все ще в строю, хоч їхні серця давно не б’ються — калічені й латанні, які добре знають смак іприту та шрапнелі.
Вони — остання надія Німеччини, але однополчани косо поглядають на «мертвоне військо» з жахом і огидою, називаючи їх «кайзерськими консервами», «гниллю», «мертвецями у формі» й «некрозними маріонетками».
Живі бояться того, що можуть розповісти мертві.