Очі кольору сталі

Спустошені багатомільйонні мегаполіси цілком заслужено вважаються найнебезпечнішими місцями на планеті, бо стали розсадником жахливої епідемії тахігінезу, що вразила саму суть життя — органічні молекули. Втілення людських страхів і вад набуло нового, по-справжньому дияволиного обличчя — некроморфів. Не живі й не мертві, позбавлені страху смерті й радості життя, вони ті, хто перетворює собі подібних, і досі не знаходилося сили, здатної їм протистояти.

Острів Шикотан, який став прихистком для біженців із Приморського краю, — земля тяжких випробувань, просочена кров’ю й страхом. Десять років потому після великого виходу з материка небагато вцілілих намагаються налагодити звичне життя, але навіть на краю землі їх не полишають примари минулого.

Командир спецпідрозділу Дмитро Алешин, беручи участь у рейдах із пошуку та знищення некроморфів, давно втратив надію на благополучний кінець у війні й сповнений гіркого розчарування своєю долею. У нього є таємниця, яка загрожує йому загибеллю, якщо про неї дізнаються, але його доля змінюється найрадикальнішим чином, готуючи йому найнезвичнішу й фатальну місію, що тільки могла випасти людині.

Один прийнятий радіостанціями острова сигнал лиха з руїн давно покинутого Владивостока назавжди змінить усе його попереднє життя, як і майбутнє всього людства.