Друга книга роману оповідає про події, що відбувалися ПІСЛЯ звершення Гераклом — а насправді обома близнюками — всім добре відомих дванадцяти подвигів (самі подвиги стосуються лише частково).
Тепер Гераклу належить найважчий із подвигів: перемогти самого себе, подолати божевілля, що вкорінилося в душі героя. І навіть всемогутні боги не можуть, та й не дуже-то прагнуть допомогти йому в цьому; Геракл потрібен богам лише як зброя в майбутній апокаліптичній битві з плем’ям велетнів, невразливих для Олімпійців, але вразливих для смертного.
…І ось настає година вирішальної битви: обидві сторони розігрують свої «козирні карти» — і перед Гераклом нарешті постають у плоті ті безумні кошмари, що мучили його всі ці роки…