Колишній спецназівець Ігор Залєтін (відомий у певних колах як Гарик єнісейський) любив спостерігати з балкона свого готелю, як пасажирські авіалайнери заходять на посадку в аеропорту Адлера. Це видовище срібної точки в небі, яка раптом перетворюється на гігантську ревучу машину з реактивними двигунами, зачаровувало його. Але в смерті, що прийшла з боку моря, літаки не були винні. Невидима, але смертельно небезпечна генетична буря накрила Чорноморське узбережжя Росії й покотилася далі — по всьому світу. За лічені години Земля перетворилася на постапокаліптичне пекло. І той, хто ще вчора любив дивитися на літаки, що приземляються, сьогодні має взяти на себе відповідальність за долю людства… точніше, за те, що від нього лишилося.