Класики російської літератури брати Вайнер стали на небезпечний шлях: бажаючи служити правді в країні з тоталітарним режимом, вони створили антирадянську дилогію «Петля і камінь у зеленій траві» та «Євангеліє від ката». Ці гостросюжетні романи викривали злочини сталінських і брежнєвських катів, за що автори цілком могли поплатитися своєю свободою. У центрі роману «Євангеліє від ката» — Микола Хваткін, харизматичний антигерой, який вправно плете вбивчі змови, але сам перебуває в полоні страху й палкої потягу до жінки, чиє життя та сім’ю він безжально зруйнував… У 1970-ті роки відставний, але ще зовсім не старий полковник МДБ Хваткін усе ще на коні: престиж, багатство, гарна дружина… Часи, коли він вибивав показання у «ворогів народу», минули. Та щоправда, Майка, свавільна дочка від першого шлюбу, задумала вийти заміж за іноземця… Більше того, жених вирішив покликати Хваткіна до відповіді за колишні злочини, і матеріалу на полковника в нього більш ніж достатньо. Оповідачем у романі виступає сам Хваткін. Пам’ять час від часу викидає його з благополучного теперішнього у криваве, невимовне минуле. Ми бачимо його життя зсередини, його ж очима. І ось «блага звістка» від ката: стихія людей, які без вагань ламають чужі долі, — страх. Вони породжують його, ним живляться й розуміють тільки цю мову. Слова милосердя й любові їм невідомі, недоступні. І життя їх потворне. Але це не робить їх менш небезпечними…